Отак і жила ця голота.
Хоч одурій,одна роьота
Спасала їх.
Усе самі собі робили.
Можливо щось би і вкупили,
Купила ,бач ,нема.
Багацько було в річці риби
І кожен,мать,її зловив би,
Так і сіток нема.
Пристосували,тут,мішки,
На то ж вони і козаки.
Одначе сміх.
В мішок великий і широкий,
Один козак усуне ноги,
Якраз в дірки.
Отак з мішком і йде у воду,
Ну а навколо ще народу,
Мішок розтягують в боки.
А потім так і присідають,
А коли риби налапають,
Пошвидше тягнуть за очкур.
Тоді за ноги і за руки,
Хапають все оте до купи
І тягнуть із води.
Над рибаком такого глуму,
Чи ж кум простив би, навіть куму?
А їх не візьме біс.
Та вийшло так,в жарку погоду,
В мішку оцьому дуже добре
По бережку ходить.
Тримав багато він повітря,
Ну а у дощ,у лихоліття
Неначе в коконі сидів.
В місцевих,згодом,вони взнали,
Що чудо це шальварі звали.
Та й що з того?
Перетворились ці шальварі,
В козацьку гордість-шаровари.
Славніших й не було.
А раз були за рибу гроші,
То й шаровари вже хороші.
Очей не можна відвести.
Тепер уже не голодранці,
Купили дорогі сап`янці
І вдарились в баби.
І щож?Місцевії красуні,
Оті гордячки і ласуні,
Їх оцінили враз.
І де там було тому турку.
Хай краще щупа стару курку,
Ще й кіз пасе.
А козаки розкошували.
Усіх панянок перебрали.
А чом би й ні?
Хіба з отої голодухи,
Минеш якої молодухи?
То був би гріх.
А ті красуні в шальварі,
Немов здуріли в тій порі.
Летіли на вогонь.
То ж підпалили собі крильця,
Та й у пушку вже були рильця.
Вірніше,спухли животи.
О! Такого дикого скандалу,
КозАки,звісно,не чекали.
А хрін йому у ніс!
Швиденько п`ятами кивали,
Та рогоносці здоганяли
І ухопились за шаблі.
Один по другім,хто поскорше,
Дібігли все-таки до коша.
І дулю вам під ніс.
А як вхопили рідні коси,
То рогоносці ці розкосі,
Пропали вмить.
Хороша зброя,та одначе,
Не підеш з нею ти козаче,
До солоденьких баб.
Тоді всі коси позбирали,
Та на шаблі перекували.
Заждіть но лантухи!
Отак й почали воювати.
Все,що впиралось,в шаблі брати.
Жінок,лишень,на ніч.
І зрозуміли харцизяки,
Що їх свобода сяка-така,
Миліш сімейних пут.
З тих пір з Дніпра аж до Дунаю,
Степами вольними гуляють
Преславні козаки.
ID:
327317
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 03.04.2012 10:52:39
© дата внесення змiн: 03.04.2012 10:52:39
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико
Вкажіть причину вашої скарги
|
А скільки частин буде?
