Думками повертаюся в село --
Щасливого дитинства пам'ять чиста,
П’янкої юності чисте зело,
Кохання першого разок намиста.
Загублену дорогу віднайду,
Роками тут я певно не бувала,
У тишу з м’яти серцем упаду --
Мар’янівка, ти ж зосім інша стала.
Ти не старієш так як я, як ми,
А, навпаки -- розкинулась, розквітла,
Долею шасливою і людьми,
Така ж прекрасна, добрая і світла.
Тебе не кинули сере́́д біди
І не полинули свій Рай шукати,
З тобою залишалися завжди,
Навчались жити і дітей зростати.
Я землякам вклоняюся за те,
Що ти, Мар’янівка, вже інша стала…
Нехай в твоїх полях любов зросте,
Щоб односельців доля розквітала!
І щоби я, вертаючись в село,
Після доріг утомлена світами,
Душею впала у п’янке зело,
Напившись сили, линула полями.
Вірш чудовий - Ви мені ним нагадали мій рідний дім - таке відчуття ностальгії за рідним і дорогим.. дякую 
