Мої слова не перевернуть світ,
Ще чиюсь душу зможуть пробудити.
Мойсей, народ свій, цілих сорок літ
Водив в пустелі, щоб його змінити.
Народе мій! Ти на своїй землі,
Живеш, немовби маючи провину.
Навкруг румини, ляхи, москалі,
Чатують, щоб роздерти Україну.
Ти наче в приймах, на своїй землі,
Весь час повчають, як повинен жити.
Найбільше пнуться браття-москалі.
В обіймах дружних ладні задушити.
Серед своїх – не мало яничар,
Перевертні, запроданці, паскуди,
Зомбовані фанати Ілліча,
З душею підлою продажного Іуди.
Нема вождів, цих лицарів-гетьманів,
Щоб захистили землю і народ.
У владі править купка інтриганів,
Що, мов козли, пролізли у город.
Народ осліп і занімів від болю,
Терплячий і покірний до пори.
Будив Тарас, щоби здобути волю,
І кликав в руки брати сокири.
Уже пора! Бо маючи державність,
Знов заколишуть і усе вкрадуть.
Тоді в могилах предки наші славні,
Своїх нащадків, нас же,- проклянуть!
18.08.2009 р.
Дякую за громадянську позицію.Але, на жаль, як казав Великий Тарас "оглухли, не чують, кайданами міняються, правдою торгують..."Коли знайдете час, зайдіть до мене на цикл "Любіть Україну", бо рідко випадає щастя в наш час знайти однодумців.
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00