Ця осінь починається із довгих рукавів,
Тепліших шарфиків і холоду на скронях,
Ця осінь змінить все, і як ти того не хотів,
Вона залишиться бажанням у долонях…
Дарма, що молодий і не вдягаєшся тепліше,
Мовляв, допоки задано – до того буду жити,
Старі трамваї, сни, не актуальні і пожовтілі афіші,
Нові знайомства і прохання відпустити…
Ця осінь починається, як завжди, сумно,
Пропиті алкоголем вихідні,
Цієї осені за безцінь продаватиму безумство,
І попрощавшись відпущу замкнуті дні…
Ця осінь ще насправді дуже молода,
Цнотлива й незбагненно незворотня,
Цієї осені віддам тобі свої слова,
І мрій, яких, на жаль, не відбулося…
Лия Марова
