|
Життя не було б таким цікавим, якби його не розбавляли випадкові зустрічі з незвичайними людьми, ба навіть більше – з диваками. От з чим, з чим, а з диваками в нашій країні проблем ніколи не було.
Так ось, вчора у справах був в Одесі. Повертаючись на вокзал, зупинився біля малесенького пам’ятника чи то пак пам’ятної плити воякам Центральної Ради, які були вбиті в боротьбі з владою рад. Читаю… задумався… І тут, як грім серед ясного неба, з нівідкіля роздається різкий голос літнього чоловіка: «От відіш! Памятник самостійникам, каториє билі побєждєни нашимі красноармейцамі. Так ім і нада! Бандеровци! Хотєлі тут саздать сваю страну! Адєса нікагда нє била украінской!» «Ти ба», - думаю, - «який грізний тип!»
- А я з вами не згоден, - відповідаю, - чому ж це так їм і треба?
- Оо. Тоже прієхал з Западнай Украіни?
- Ні, я місцевий, з півдня!
- Какой з півдня! Я же слишу западенскій акцент!
- Мені що паспорт показати!? Я з Миколаєва! Живу тут з народження і акцент в мене типово південноукраїнський!
- В Ніколаєвє нікагда нє гаварілі па украінскі. Прідумалі тоже. Мову сваю. Вот у мєня в паспартє напісано било Микола. Так я суділся с Украіной. І поменялі на Ніколай. - В цей час в Ніколая було таке тріумфальне обличчя, наче він здобув перемогу на олімпійських іграх! А я від цікавості аж розкрив рота і слухав далі тріумфатора. Куди поділася сонливість, втомленість, яка переслідувала весь день? Ніщо так не пробуджує як цікава розмова.
А тим часом чоловік продовжував: «І отчєство тоже мнє памінялі на Афанасьєвіч. А вот мая внучка учіца в руской школє, так єйо заставляют днєвнік вєсті на украінском! (в мене в голові одразу спливла фраза з казки Джані Родарі «Пригоди Чіполіно»: «…З того часу як ми ввели податок на повітря, ви стали менше дихати! Це обурливо!»). Я тоже судіца пашол!»
- І що тепер? Внучка веде щоденник російською?
- Да какая разніца! (і я теж так думаю, яка різниця?) І мой брат гаваріт, а он у меня прафєсар історіі в унівєрсітєтє. Так от гаваріт, што Украіни, как гасударства, нє било. А я рамано-германскій лєнгвіст і у мєня такая же пазіция. Я рускій! А ані тут прі Костусєвє панапрівазілі з Западной украіскогаварящіх і ані тут учат нас, рускіх, как жить. А я та знаю, как всьо єсть. От слово «Украіна», к прімеру, праізашло… От знаєш аткуда?
- Звідки ж?
- От слова «украяти», што на старарускам значіт украсть, так как по Днєпру, кагда палякі получілі западниє тєриторіі после 10-ті лєтнєй вайни... ну, атнялі еті землі от рускіх. Укралі, карочє!
- Та ви, батенька, шовініст!
- Вот пачєму ти міня обзиваєшь? Ааа? Я рускій. І ти рускій!
- Я руський? Ахах. Може, але не росіянин. Не треба плутати руський, що походить від Русі і російський – від кипчакоросії, яка слов’янською ніколи не була.
- Вот как вас учят! Воооот! Вся бєда! А ми учім і хатім па рускі всьо!
- Так ваша біда в тому, що не має російської мови чи вона притискається!?
- Да ваабще. Украінскій то, знаєш аткуда пашол? «От», - думаю, - дід знає все!»
- І звідки ж?
- Шевченко єго увьол в обєход літєратурний, но пісал рускімі буквамі, а оні з Пантелейоном, каторий Куліш, пілі вмєстє… Так вот, тут єго (Пантелеймона, примітка автора) папрасілі для студєнтав тєхнікумов прідумать граматіку, так как ані, малороси, гаварілі нє на таком каком то руском, от он і прідумал. А патом в васпамінаніях пісал, што язик прідумал, а нє пісался он раньшє. Нє било інструмєнтарія!
- Ну взагалі сон рябої кобили! Проблеми в мові!? Проблеми в мізках засмічених пропагандою! Біда в речах неважливих, а не у вирішенні вагомих питань! Проблема в тому, що при владі в Україні виродки, плебеї, які дісталися тріумвірату, а ви тут мовою… говоріть хоч китайською аби ви мислити навчилися! Але біда з вами! Росія і «рускій мір» ваше спасіння! Дурниця і небилиця! Я українець! І нехай повиздихають і подавляться ваші «вєлікіє рускіє», якими ви мені тут мізки пудрите! Чуєте? Я – українець!!! Ось на цьому я і завершу наш діалог, вибачте, поспішаю! Допобачення!..
В слід ще були якісь репліки, але я вже не чув, пробираючись через натовп людей…
Всю дорогу їхав і думав… думав про те, що роки йдуть, а ситуація в Україні не змінюється! Так люди нічого і не зрозуміли або, може, не хочуть розуміти? Хіба не бачать, що коїться? Чи не хочуть бачити і чути? Країна занепадає… і хто її захистить і підніме з руїн? Думаюче покоління! Прокинься! Тебе не вистачає!..
м. Миколаїв, 13.02.2013
ID:
400875
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.02.2013 21:56:43
© дата внесення змiн: 14.02.2013 23:41:13
автор: Михальчишин Ігор
Вкажіть причину вашої скарги
|
абсолютно згоден) І впевнений, що не в мові біда, а в нерозумінні головних завдань - змінити ситуацію в країні! Мова - це засіб маніпулвання на який ведуться дурні!
