Я ще не встигла написати про любов, На неї часу нам чомусь не вистачало. Ось мій вагон. Поїду. Будь здоров?! Пробач мені, що я тебе не знала Такого Рідного, сумного, - з тих світів, Де нас немає – дивних, ненормальних. Вже мені час. Чи ти б того хотів – Не існувати, зникнути формально? Чи ти давно у дзеркало вдивлявся? В тебе втомлені мертві очі. Я ще не бачила такими їх. Вдягайся, Бо вже нам дощ про почуття дзюркоче. Ти не сумуй. Мене по всьому світу Дві сотні буде із такими же очима. Передавай усім мої привіти. Поїду. І ти їдь на відпочинок. Вже досить суму… Ти згадай, як ми співали! З тобою тепло… Від'їжджаємо. Бувай! – І ледве слідом встиг він їй сказати: – І ти про нас не забувай. 8 декабря 2012 Copyright © Оля Тигра 2012 Все права защищены
ID: 383574 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 09.12.2012 14:08:51 © дата внесення змiн: 21.02.2013 16:18:49 автор: Оля Тигра
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie