* * *
Твою́ первинність обгорну свої́м теплом,
Зігрію ним крихку́, як світ, природу,
Цнотливий цвіт укрию під крилом
І промолю́, і прокричу, про зірку но́ву Богу.
І вся планета вкриється добром,
А небо краплями чарі́вну вмиє вроду,
І рознесе́ відлунням між дібров,
Що більш красі, і дивині, не буде переводу.
Невинність цю, що грає джерелом,
Вбиратиму немов цілющу воду,
Її співатиму як свій святий псалом
Й прошепочу́, і пронесý її через негоду.
І всі тенета світу легко розірву́. Одним вузлом
Сплету дороги в згоду.
Ти стала мо́їми і дійсністю, і сном,
Тебе вдихаю як Життя, як Долі нагороду.
Павло Гай-Нижник12 січня 2013 р.