Винен лише він один у тому,
Що так розривається душа...
І лечу я подумки із дому
Написавши лиш йому одному
Цього одинокого вірша.
Хай там завірюха, чи то спека -
Ти мене коханий пам'ятай!
Сумно, що від мене ти далеко,
Передай вірша цього, лелеко,
Милому у той далекий край.
Прочитає вірш і засумує,
Серденько у нього защемить.
Мій портрет для себе намалює,
Оберіг і поклик мій відчує,
Та назад в обійми прилетить.
Буду все чекати, виглядати
Я тебе лелеко за вікном.
Хоч уже і ніч накриє хати,
Потім починатиме світати...
Прилітай скоріше за віршом!!!
не в этом дело, а в том, что вышла бы несколько иная история: 3-ю строфу совсем бы убрал (хэппи-эндовскую), и последнюю строку переделать, чтобы ЛГ ждала, не зная, дождётся ли ответа. (но не вирша)
Вовчиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А де решта гарних віршів приховується? Хоть скажіть у якому сайті. Дома ж їх гріх тримати.
Вовчиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі на доброму слові. Білша частина віршів - дитячі(в тому числі і дитяча Абетка). Поки що років зо два не писала нічого, перенесла страшну трагедію - з вини лікарів загинула моя маленька донечка. Сподіваюсь, що колись-таки зможу знов щось написати.