А давай втечемо на безлюдний острів?
А давай, щоб тільки я і ти,
Щоб вітер роздував знову волосся,
Щоб разом шлях з тобою цей пройти!
Давай без слів, без сварок, без нікого!
Без принципів, стереотипів і думок.
Не хочу більш тепер нічого,
Лише часу з тобою хоч ковток…
Давай усе життя разом з тобою проживемо?
Давай народим двійко діточок,
Давай сюди ж, літ через сто прийдемо,
У наш таємний зустрічі куток…
Давай поглянемо на світ інакше?
Не так як всі – по-своєму, дивись,
Як осінь листопадом тихо плаче.
Заплачемо і ми колись,
Як хтось із нас піде у неминучість...
Хто перший з нас? Якби ж це хтось та знав…
І біль буде у серці знов пекучий...
Згадаю я як ти мене кохав.
Згадаєш ти, як було разом добре
І підемо обоє в небуття…
В закоханих серця хоробрі!
Давай лиш так, щоби на все життя!
