Її називали Райдугою,
бо з'являється після сліз приносячи радість та надію,
Її ім'ям назвали символ віри, чистоти, святості та мудрості
Вона святкує щиро й віддано свято свого імені
Та не знає чи є сенс у звуці її імені без його голосу.
Вона має за мету об'єднати людей
та змінити світ на краще, бо знає як
Він беззаперечно закоханий у її сміх та прозорість
Та все ж не може повірити у жар що стискає його серце.
Вона змушує його бути самим собою,
а йому простіше почуватись захищеним у панцирі віддаленості
Байдуже що буде потім, існує лише зараз й ця мить...
Він хотів познайомитись із її душею
вона побоюючись своєї емоційності
та можливої закоханості й прив'язаності
втекла від його супутника світила-місяця.
Відчувши у його очах політ невагомості
вона зробила безліч кроків у напрямі щоб пізнати його світ.
Світ у якому нема місця страху,
де панує воля та неймовірна жага життя
світ по якому він крокує по місячній стежині
де ласкаво плюскається вода та тихо шепоче вітер
можна посміхнутись й довіритись його течії.
Я хочу пірнути у твою безодню теплих очей
та знати що нічого не зіпсую.
Лише існує таємниця, секрет життя та магії,
що змушує очі опускати
відповідь знайдеться сама,
якщо насмілишся спитатись у всесвіту.
У Райдуги безліч кольорів-відтінків,
всі вони взаємопов'язані єдиним кольором,
вгадай же прошу!
