Їхав дід з роботи
І до свого дому,
Їхав помаленько
В москвичу старому.
Та не зміг вписатись
В темні повороти
Й стукнув ненароком
Мерседес сімсотий.
З іномарки вийшли
Мужні три амбали,
Вищий з них промовив,
Знявши окуляри:
"Значить так, дєдуля,
Ти попал на бабки,
Нє отдаш нам касу,
Разарву на тряпки !"
Дід не здивувався
Цим словам сердитим,
Довго він не думав,
Відповів бандитам:
"Не журіться, хлопці !
Зремонтую тачку,
Маю я у домі
В доларах заначку.
Є у мене кури,
Вівці та корови,
Маю господарство
Досить прибуткове."
"Ну сматрі, дєдуля,
З нами не іграйся,
Єдім в твой курятнік,
Бистро соберайся !"
Поруч біля діда
Жив сусід багатий,
Та й привіз дід банду
До крутої хати.
Ті перелякались,
Вгледівши хороми,
В дворику собаки
Й купа охорони.
За секунду зеки
Сіли в мерс підбитий,
"Во дайот дєдуля,
Олєгарх небритий !"
Дід кричить їм ззаду:
"Хлопці, зачекайте !
Я ж вам винен гроші,
Стійте, не втікайте !"
"Нє нужни нам дєньгі
І проблєми тоже,
Наша жизнь і воля
Нам всєгда дароже !"
- Мовив хтось з машини
Цю хорошу фразу,
Зачинив всі вікна
І прибавив газу.
(ідея - Галина Вдовиченко, слова - Богдан Брездень (змінено))
