Ця дівчина-янгол,
напевно,упала з небес.
У нашу епоху,
де нанотехнічний прогрес
підпалив цілий рай.
Обікрав її крила і
кинув на Землю – до всіх обезкрилених зграй.
Та дівчина-янгол все носить у собі свій світ,
де кожна людина лишає у ньому свій слід,
де в неї бриньчить стандартна гітара
під танець волосся - натомлених кіс.
Малює ескізи,хоч вірить – нездара.
Вона не наносить тоналку на щоки і ніс.
Не курить цигарок, цей дим її душить.
Їй місто тісне ,
на кордонах свої залишитися змусить.
Їй мало повітря між маси людей,
немає тут правди і свіжих ідей.
Лишилась напам'ять в кишені надія,
а та все про небо та й небо фіалкове мріє.
Вона поділилась цим світом би з кожним,
справді.
Та в нього нанесли і так стільки бруду нікчемні людиськи,
що,певне,не вичистять навіть небесні вітриська.
