Є єдине слово що звучить без..
коли ти просинаєшся а навколо безлад
чи се у голові твоїй увесь.
День не почався ще, та болить телефон смс-кою
це знову.. той. Хай би щез. Але ранок вже настав
і значить день напевно закапає з дахів будинків
а може з тебе під час купання ти роздягаєшся, береш рушник останній.
І вже після дощу що лив в обличчя, ти почуваєшся вже ново
але луна старе пригнічення
бо п’ятниця, а значить ще пора
до шефа.. проявить дельту уваги.
Тебе не ображають люди ніби
ти їх не помічаєш, бо вони усюди
і вже шляхом наполовину до роботи
є єдине слово, що звучить..
ти включиш кишеньковий програвач
світ ніби щез.. та знаєш-поряд.
Ще спати хочеться, а на зупинці ти з думками на одинці
ти ніби не одна і в небо погляд загляда ..
а що ж там.. далеко у синяві
небо з поп-корну, пухнасте
як приблудний пес.
Що як кота побачить, навіть про блох забуває
і знов до тебе повертає
шукаєш в сумці гаманець
ой вибач песику, у мене..
ну нічого тобі не має.
І вже прощаючи зупинку
ти поглядаєш ще.. на очі навертають сльози
хоча не вітряно в купе
серветками втираєш.. раптом згадаєш, про вщент
розмазані повіки.. Ааа !
Та мозок нагадав що їх не ма.
Знов схаменулась, про себе нишком посміхнулась.
Згадавши мимохіть, те небо із поп-корном
і того пса.. якому нічого не принесла
і чуються оті прості слова
про кінець ранку і початок передвихідного дня.
.. аж раптом перехоплюєш себе на думці
а телефон...!
