Як Хліб у смітнику побачу,
Хтось святотатство учинив,
Прогніваюсь, а то й заплачу -
Дитинство в голоді прожив.
Хліб у нас вже не дешевий,
І дороге цілком життя,
То ж не витримують нерви,
Коли буханку кидають в сміття.
Працелюбність і порядність славлять
Мого народу у віках,
То де ж його історична пам'ять,
Про Хліб, що зріє на сльозах!
Про голод, голодомори, геноциди,
Страшне й сумне двадцяте століття –
Три рази більшовицькі гаспиди
Кидали нас в голодне лихоліття.
Двадцять другий, тридцять третій,
Голодний і холодний сорок сьомий:
При недородах і при врожаях –
Померли не тисячі, мільйони!
О, люд безпам’ятний, забутий Богом!
На Схід чи Захід ти плетешся,
Ніяк не обереш дорогу,
В двадцяте, не дай Бог, вернешся!
Як мають ще тебе карати,
Якого лиха треба краю,
Щоб зміг навік запам’ятати:
Дорога й хліб – ціну життя складають!
Боже, допоможи нам всім доперти!
Хвилююся. В день геноциду і скорботи
Вперше з народом чотири Президенти
Стояли разом, а не напроти!
*
При недороді, неврожаї
Голодні роки бувають.
Ні голодомори, ні геноциди злії
В Своїй Державі неможливі!
26.11. 2011р., Київ.
