Я тебе вивчаю... По краплині
Злизую з медового вікна
Здогадок. В золоченій платині
Бігаю довкола полотна
З пензлем у руці. Лягає тінню
Перший, ніби вгаданий, мазок.
Простягаю жмені до прозріння
Півтонів. Намаренням зірок
Заплітаю все, що за Молочним
Шляхом загубилось в далині.
Лину до пізнання, бого-зодчим
Званого. А краплі на вікні
Все густіють, нетерпенно манять
Доторкати, проникати в суть,
Залишати різнобарвну пам"ять
На зап"ястках долі, каламуть
Фільтрувати фібрами чування...
А воно закручує, веде
Серце за лаштунки сподівання,
Де вивчаю і... люблю тебе...
(8.05.13)
З цікавістью декілька разів перечитала.Мабуть,як той художник малює і вивчає своє ж полотно,так і в коханні придивляючись, щоденно, відкриваєш щось нове.Це ж цікаво!
