На підвіконні недопитий чай,
Як недопита чаша слів кохання
Холоне кофеїн – моя печаль
Самотнє серце крилами мовчання..
Тобі не повернутися назад
З гарячими вустами снів сплетіння
У тобі кисень мрій моїх сонат
Моє спасіння, ввечері моління..
Давай скуштуємо молочний шоколад ,
Як діти будем бавитись на сонячній долині,
А у ночі відкриють зорі нам барвінок серенад
Піснями місяця ми заховаємось у зоряному сіні..
Але тобі не повернутися назад
Побачити як від життя старішати ми будем
Про всі на світі негаразди ми забудем
Лише несамовитий дотик тіла до душі відчуєм
Та щастя сплесків голосів у забутті збудуєм..
Ну чом тобі не повернутися назад?
Допити вже холодний чай зі мною наодинці,
Пролити в душу краплю тихих сподівань
Та сльози ллються в чашу не пробачених страждань
Отрута почуттів на підвіконні стиха в самотинці..
Просто неперевершено. Як же це мені зараз близьке...(((
