Настав той день, прийшла пора.
Я розумію. Це прийшла вона...
Вона вже тут. Мене чекає.
Рукою манить. Двері відчиняє.
Я вийду з темряви і піду.
Білим коридором... назустріч світлу.
...
Я руку простягну і більше вже не буде...
Не буде вже образ... мене не буде.
Рука холодна. І серце зупинилось...
Невже це все? Життя скінчилось!
Кінець. The end... І я помер.
Про це не напише навіть Гомер.
...
Так просто з життя не йде ніхто.
Це ніби незавершений сеанс кіно.
Я маю повернутись! Це буде сіквел!
Воскресне фенікс з попелу свого.
І всім я доведу. Що не помер...
Що я живу... To be continued... Next to you...
(19 сiч 2011 в 0:37)