Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Постаріла яблунька… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай, 11.07.2013 - 09:33
... чуттєві та емоційні Ваші роботи ... торкаються самої душі ... дуже сподобалось
Lana P., 10.07.2013 - 00:45
так, душа не старіє, якщо людина себе духовно розвиває...Глибинний вірш!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Духовний хліб - пожива для душі, тому не варто про нього забувати. Бо здебільшого пам'ятаємо про поживу для тіла, а духовне залишаємо на задньому плані. Дякую Вам, Ланочко, за розуміння!
Ольга Струтинська, 09.07.2013 - 17:19
кожне слово тулиться до серця , кличе до спогадів . неймовірно гарно !!!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба пані Олю! Радію, що Ви ностальгували разом зі мною!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ромчику! Приємно знати, що вірш торкнувся і твоєї душі!
Н-А-Д-І-Я, 09.07.2013 - 11:49
Тяжка життєва правда... Куди ж діваються роки? Чому сумують очі?...Дякую за лірику! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Літа проминають так швидко, наче перегорнуті сторінки книги...І оком не моргне людина, як увійде до неї пора зрілої осені...Тому цінуймо світлі миттєвості свого життя. Дякую, Надієчко!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 09.07.2013 - 11:49
Дуже щемний вірш. Ностальгічний. Щирий. Чуттєвий.Як завжди, цікавий за змістом і за формою.Я також згадала про своє дитинство, і про яблуню на городі, і про вишні та абрикоси у дворі... У нас ніколи не було плетеного з лози тину, люди цуралися такої простоти і робили із штахету, а зараз взагалі роблять залізні і кам‘яні та відгороджуються від світу... А мені так подобається плетений тин і щоб горшики і глечики на палках висіли... А ще щоб цвіли мальви... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У кожного свої родинні обереги, до яких прив'язуємось усією душею. Дякую, люба Оленько, що поділилися своїми світлими спогадами!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валечко! Радію, що цей ностальгійний вірш торкнувся Вашої душі!
Анатолійович, 08.07.2013 - 19:31
Ой, не хоче, не хоче! Наталочко! Ти сонечко з чудовою і світлою душею! Так вже ж умієш написати і про тепле, і про сумне, і кохання, і розлуку! І все - аж до сліз! Дай тобі Бог!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам сердечно! Зворушили мене своїми словами...Мабуть, для автора - це найкраща винагорода!
Тамара Васильєва, 08.07.2013 - 19:22
Дуже гарно і ностальгійно. А ще - перегукується з Олексієвими "Дідовими черешнями"
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Тамарочко! Треба буде почитати Олексієві "Черешні". Мабуть вони є на "Натхненні"?
zazemlena, 08.07.2013 - 17:26
А душа літами навпростець...Як часто вона проситься на таку прогулянку Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Душа завжди повертається туди, де їй було затишно і любо. Саме там вона шукає сховок від усіх буденних негараздів. Дякую Вам сердечно за розуміння!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринко! Приємно знати, що так чуттєво сприймається!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, Сергію! Приємно, що заходите в гості!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, моя Хороша! У кожного з нас є такий світлий оберіг дитинства.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай так і буде! Час невблаганний, та подумки ми завжди можемо повернутися у своє минуле і знову відчути себе щасливими дітьми! Дякую, Альбіночко!
|
|
|