З дитинства бачу крізь роки
На Сумщині біленьку хату.
Таку маленьку і просту,
Але заможню і багату.
А в ній бабуся і дідусь
Мої чудові,добрі люди.
Від праці втомлені зрання
І щедрі,мов сама земля.
Обличчя їх спокійні,мудрі
І очі лагідні такі,
А усмішки їх незрівнянні.
Завжди світитимуть мені.
Там край чарівний і завзятий,
То серцю люба сторона,
Там неба голубінь яскрава
І зірка сяє провідна.
Там пісня радісно лунає
І квіти запашні кругом.
А Ворскла – річка серебриста,
Як стрічка в’ється за селом.
Ось де з дитинства я зростала,
Неначе квіточка цвіла.
Красу я ту не помічала,
Аж поки,навіть,не зросла.
