Народе мій! Чому так гірко плачеш?
Минули вже тортури сталінських часів,
Невже своєї долі вже ніколи не пробачиш?
І не залишиш сльози в глибині віків.
Нас катували, били і вбивали,
Ці катування збудили би мерця,
Зламали тіло, душу не зламали,
Зігнули шию, але не серця.
Народе мій, повернусь я додому,
Залишу все, полину до землі,
Де воїни в могилах невідомих,
Загинули, не знаючи рідні.
Народе мій, ми з попелу повстанем,
Нехай говорять - нації нема,
Народе мій! Народе мій коханий!
Чому в твоєму серці ще зима?
