Закохана, голодна по тобі.
Мені тебе завжди не вистачає!
Як спраглий шаленіє від води,
Мабуть я це до тебе відчуваю.
Моє життя пустеля і журба
І я помру, якщо не буду пити.
Такий кінець, коли води нема,
І мій кінець без тебе – божевілля.
Тож я біжу не тямлячи себе,
Біжу до тебе, як несамовита.
Мені здається, щось не те
Я несвідома. Що мені робити?
Я ніби з глузду з’їхала… душа
Душа в твоїх обіймах потонула
Я ніби вже давно не я.
Ти зупинись, я хочу повернутись.
Будь ласка, я благаю, зупинись,
Спини мене від мого божевілля!
Це одержимість, тільки одержимість
Спини мою закоханість, спини!
Вона протиприродна, як психоз
Ти чарівник, чому не відпускаєш?
Я так хотіла дихати тобою
Та нащо ти здійснив моє бажання?
Тож я біжу, не тямлячи себе
Біжу до тебе, наче божевільна
Тепер я знаю, що в мені не те
Закохана… залежна і безвільна…
