Гей, відчайдуху - спинись!
Не личить тобі посміхатись.
Ти створений ношу нести,
заповнену чашу стражданням.
Ти дивишся десь в далечінь,
не бачиш тієї скорботи,
і наче заручник склепінь,
літаєш в думках безтурботних.
Нестерпним для тебе є час,
незаймані твої бажання,
і кроком легким наче в вальс,
прямуєш в нестерпні вагання.
Ти чуєш мелодію смерті,
ця пісня неначе твоя,
люба біль стає смутком відвертим,
якщо серцю знайома вона.
Не літай! Зупинись, відчайдуху!
Не закінчена справа твоя,
не втечеш ти нікуди від долі,
зробиш все, що жадає вона.
