До неба близько, але нам
Його торкнутись не вдалося!
Чому в житті відбувся злам,
Чому це з нами відбулося?
Тебе питаю і себе,
Питаю в неба, сонця, вітру.
Життя не в смужку, а рябе –
Не схоже зовсім на палітру.
В обіймах танула моїх,
Від поцілунків терпли губи.
Яким же був солодким гріх,
Коли ти шепотіла, - Любий!
Я стукіт серця зупиняв,
В обіймах, щоб заколисати.
Нас жар кохання спопеляв
І не давав до ранку спати.
Обійми ранок розривав
Вповзав в кімнату винувато
І промінь сонця цілував
Твої уста злодійкувато.
Та згодом ніби вже смілів
І пестив там де я торкався.
А місяць від стиду бліднів,
Поволі в небі розчинявся.
Ця пристрасна, шалена ніч.
П’янкі, жагучі поцілунки…,
Але життя нас врізнобіч
Розкидало, піднісши трунку.
Не доторкнулися до неба,
Лиш тільки там беруться шлюби.
Нестерпно жити так без тебе,
Кому тепер шепочеш, - Любий?
27.10 13 р.
Іноді важко зрозуміти світ і людей - чому так відбувається, що такі щасливі колись люди - розлучаються, ті, хто літав біля неба - впав на землю, ті, в кого були мрії - мають лише непотрібну реальність ... розумію, що є в кожного різні причини чому розходяться, але більш ніж впевнений, що знаку рівності між причинами і тим, що втрачено - не поставиш...
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можна погоджуватись, а можна і перечити. Таке життя! І подібні життєві ситуації вже проживалися мільйони разів і ще будуть теж мільйони разів проживатисяв в майбутньому.....