Ти знаєш як народжуються перли...
Спочатку біль,
нестримний біль
в усьому тілі.
І ось в ці миті,
слі́зно-наболілі,
зароджується диво.
Поступово, сповита
шаром перламутру,
що виплакало серце,
Мала піщинка,
сіра й недолуга,
Під тиском часу
й перемогою над болем,
Все більш нагадує
білесеньку перлинку -
Палку сльозу
страждань дорогоцінних...
......... ................. .................................
Отак й душа,
скорботою й терпінням,
Під гнітом часу,
перероджується дивно
У скарб,
який ціни не має на землі.
так, Ваші перли більш дотичні до теми, мої ж - ТІЛО БОЛЮ - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640866 - дещо про віддаленіший нюанс, але тут процес - майже з науково-популярною послідовністю викладено
то что стих любим самим автором...лучшая рекомендация для читателя..потому что..у нас получается только то...что мы делаем с любовью...даже если это война..
боль..она разная..есть угнетающая..есть возвышающая...а поэты..научились оборачивать песок просторечий в перламутр метафор..чёрный жемчуг рефлексий..дорог как память о самом самом..и право..лучше записать..особенно сегодня..лучше сразу...как вырастала душа..
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я вам дуже вдячна, що хоч і не часто, але ви залишаєте коментарі на моїй сторінці
Вдосконалення душі, як перлини. Глибокий, вдумливий вірш, як сама ти. Цілую. Я вже в Києві ( на півтора дні, зуби).
Дякую за повідомлення про о. Юрія. Всім вітання
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тобі теж вітання Ангела Охоронця тобі, у справах і в дорозі
Вдосконалення душі, як перлини. Глибокий, вдумливий вірш, як сама ти. 
Мудро і вміло!
гарний вiрш
приємно