Не за синіми горами
У підніжжя Фудзіями,
А у нас є Межигір’я
І, як каже нам повір’я,
Там живуть всім знані князі,
Що недавно вийшли з грязі
І, забувши про народ,
Думали, взяли джек-пот!
Зажило дурної слави
Через розкіш, «брудні справи»,
Межигір’я у народу,
Що вже дмухав і на воду...
І пішов з усіх усюд
На Майдан славетний люд
Двері відчинять в Європу,
А пришельцям дать під жопу,
Які служать не народу,
А правителю зі сходу:
Хай летять собі в Сибір,
А, чи до уральських гір,
Засвистіли враз кийки,
Як подовження руки
Основного «фігуранта»,
А по їхньому – «гаранта»,
По головах і хребтах
Молодих і хто в літах...
Приказка народна є:
«Значить любить, якщо б’є»,
Спецвійська ж оскаженіло
Так гамселили щосили,
Що майдан залили кров’ю
З отакою от любов’ю!
За таку «любов до гроба»
Піднялася вся Європа,
А народ з усіх усюд
Кинув клич, що наших б’ють!
Тож покинувши господу,
Понаїхало народу
До столиці України,
Щоб зробить в країні зміни,
Та затвердить їх на Віче,
Бо ж Європа давно кличе!
Чи то з дуру, чи зі страху
Влада знову «дала маху»,
Обізвавши всіх побитих –
Ніби то були бандити,
А не молоді студенти,
Що не вірять президенту,
Який знов всіх «облапошив»,
Бо йому не дали грошей,
Які можна було б красти
Й на рахунки собі класти!
Отож поки тут чубились,
Президент кудись «намиливсь»:
Заховався чи утік
У Китай під Новий рік,
Прихопивши три камази
Грошенят, бо він образивсь,
Що все вийшло з-під контролю,
А народ хоче на волю?!
Хоч в Китай приїхав зрання
Попросити три юаня,
Але як казав Конфуцій:
- На майдані революцій
Я не дам тобі й юань,
Хоч проси, а хоч цигань...
Тож сходивши до музею
З гоп-компанієй своєю,
Президент попив чайку
І відбув до Вови Пу,
Прямо в Сочі до Росії
Розказати про події,
Та поплакатись в жилетку,
Може там дадуть конфетку?
Чи дали йому, чи ні
(Все ж у них там за рублі,
Тільки газ їх – за долари
Колись Путін нам «упарив»,
Як «братам» – дорожче всіх,
Дерти шкуру – то не гріх,
А лише братська любов,
Бо у нас – слов’янська кров!)
Та зате пообіцяли
Шишок кедрових чимало,
Якщо ввійдемо в союз
Де казах один загруз,
Та ще бацька Лукашенко,
Іще той «денщик Шельменко»!
Без юаня та з горіхом
Усім людям на утіху
Повернувся в Україну,
Не визнаючи провини,
Президент чи губернатор
(Той ще «євро інтегратор»)
І сказав всім: «Бла-бла-бла...
Треба нам шукать бабла!
Ви мені з оцим майданом
Не потрібні тут і даром.
Мирно стійте, як в хліву,
А не то - я всю «братву»
Із ментами на майдани
Пригоню і всіх «порву»!»
Не сподобались народу
Такі утиски свободи,
Й дуже зверхня поведінка –
І пішла на стінку стінка:
Влада била всіх кийками,
А народ все більш тілами
Захищав свою свободу
Від правителів зі сходу!
Яйцем збитий з ніг колись,
Януковичу, проснись!
Ти ж «СЛУГА» Мого народу,
А не Путіна зі сходу!
Тож роби, що каже Віче,
Бо інакше сам накличеш
Гнів людський на Межигір’я
І на беркутове пір’я!
Про що сам же й пожалкуєш
В старості, коли почуєш
У тайзі про Україну,
Яку ти д-а-а-вно покинув,
Де тебе уже забули...
- Янукович?! –Щось не чули...
12.12.2013
ID:
465716
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 12.12.2013 22:50:23
© дата внесення змiн: 12.12.2013 22:50:23
автор: Walker
Вкажіть причину вашої скарги
|
Мудро! Треба дослухатися до народу, а не відгороджуватися від нього беркутвцями.
Цікавий твір!
