Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Затяжне потепління - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Галина_Литовченко, 21.12.2013 - 22:14
Хай сонечко і серця зігріє А природа вже повірила в потепління. В Криму бруньки на бузку вже починають розкручуватись, а трави такої, як зараз, і влітку не буває.
Валя Савелюк, 21.12.2013 - 18:37
хоч би і вся зима такою була - класно було б! трава жива... пташкам усім тепло... і нам... вірш Ваш гарний але чомусь трохи розчарований - ну, може це тільки у вірша настрій такий....
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 20.12.2013 - 22:50
Після сніжно-морозної стихіїНаступає потепління, хоча й невчасно, Після будь-якої ейфорії З часом наступає просвітління, Все незрозуміле стає явним І це прекрасно... Серця і розум весь час гарячими бути не можуть - перегріються, Більшість людей сподіваються на мир і спокій... Мине ще деякий час і всі по іншому подивляться на те, що у суспільстві і в природі відбувається... Хтось розчарується, а хтось покається, але на цьому життя не зупиняється... I.Teрен, 20.12.2013 - 22:21
Якби це потепління ув'язати з Божим промислом для Майдану, то може б нерви і жили, і прохолода прочитувалися б більш реально.Любов Ігнатова, 20.12.2013 - 21:47
Таке затяжне потеплінняПряде поміж сосон туман, Забруднене струмкосплетіння Мережить заснулий лиман. У сірі пошматані клапті Безсило ридає зима : Загубила своï сніжні лапті, А інших у неï нема ... |
|
|