Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Мить - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валерій Голуб, 11.01.2014 - 18:42
Бажаю, щоб доля зробила зупинку і на вашій станції! Я хочу переслати вам книгу, чи не можете ви (по почті) сповістити мені вашу точну адресу?
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, якщо Ви не хочете мене бачити особисто ....то можу, звісно ...
Христина Рикмас, 11.01.2014 - 12:16
"Наша зустріч - лиш єдина мить,Що промчала долями транзитом ...."- ... Свіжо написали ви,люксово! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Христинко! Мені дуже приємно!!!
Олександр Яворський, 11.01.2014 - 10:49
Такі миті утворюють найяскравіші спогади у житті, приносять у нього свій смак і барви! І, можливо, вони даються людям для можливості розпочати нові точки відліку, як певні імпульси чи скерування гарно
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Сашо! Ти правий : такі миті потрібні, як відправні точки нових етапів нашого життя.
@NN@, 10.01.2014 - 22:40
Наша зустріч - лиш єдина мить,Що промчала долями транзитом .... слава Богу що промчала, зате був привід написати вірш, гарний до тогож Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую, Анно!!! Завжди приємно Вас бачити!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві, Ніно. Щиро дякую!!!!
Antoshka, 10.01.2014 - 20:48
Краса! Життя і складається саме з таких моментів, які ніколи не забудуться
Сергій Ранковий, 10.01.2014 - 19:14
**** Чи зуміємо зібрати крихти?****Знов дивлюся у своє вікно, змочене зимовими дощами, Чи то сльози, чи твоя любов розтопили хмари із снігами. Може ти забула, й витерла сліди з фотокартки старої помади, Може розірвала клаптями її, і пустила лютими вітрами. Хилить вітер стомлене чоло, одинокої тополі між домами, І палають вогники квартир новорічними яскравими вогнями. Тільки я стискаючи в руці, аж до крові, новорічну зірку, Пригадаю очі кавові твої, й з ніжністю замріяну усмішку. Занесла нам віхола шляхи, загубились ми у своїх душах, Не судити нам чужі гріхи, а ховатись у задушних мушлях, Сполохом ксеноновим була наша, двох комет, небесна зустріч, Розлетілися осколки навмання, розтинаючи без того різну сутність. Чи тепер шукати нам шляхи, чи зуміємо зібрати крихти, Ще не згаслої у холоді душі й не воскреслої любові ліки? Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ого!!! Класний відгук!!!! Дуже сподобалось те, що ти написав!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі Вам, Сонечко!!!
|
|
|