Розчинна кава заварена з ранку,
І постіль ще пахне тобою,
Давай я буду просто коханка,
І щастям безмежним напою.
Давай я буду просто повія,
В обіймах спокусно звиватись,
Яду отруйно-звабливого змія,
Щоночі будем напиватись.
Під совісті простінь щоразу ховатись,
Торкаючись тілом до тіла,
Не кохати, а просто шалено кохатись,
Й забути усе що боліло.
Для мене це буде цінніше трофея,
Перед ідолом буду вклонятись,
Й коли ти поринеш в обійми морфея,
Я буду на потяг збиратись.
