Скажи Московіє, - То де ж твоя земля?
Та істинно твоя? Звідкіль все почалося.
Вона була не більше тіні від Кремля,
Це звідси плем’я твоє світом розповзлося.
У всі боки, врізнобіч, наче сарана,
Така зажерлива, захланна, загребуща.
Твоя історія – суцільна кров й війна,
Тюрма і каторга, страшна та невсипуща.
Пів світу білого під себе загребла,
Ламала долі і хребти людські ламала.
Ти із ординського з’явилася кубла,
Орда живе у тобі й досі, не сконала!
Держави межі стовпами позначали.
Та хто себе тепер в безпеці відчуває?
Там, де стрічку колорадську пов’язали,
Там «Русский мир» Москва одразу захищає.
Орда жива, витає ще імперський дух,
Вірніше сморід, процес гниття таки іде.
Ти труп Московіє, який уже розпух,
Питання часу, коли лише цей труп впаде!
Впаде і розпадеться на дрібні шматки
Смердючим і страшним буде твоє падіння!
Тебе не втримають імперіє штики,
Чекай Московіє страшного потрясіння!
12.03.2014 р.