́Відтінки похмурих кварталів
Огорне вранішня тиша,
Мов потяг, з безлюдних вокзалів,
Зима всі перони залишить.
Розбудить оголені парки
Сиве шумне вороння,
Укриті туманами лавки
Чекають наступного дня.
Проснулись голодні повії,
Й порожні заправки на трасі,
140, він їде до мрії,
Коробочки... ганджубасу.
І сірі порожні зупини
Чекають свого пацієнта,
Збирають розбиті частинки,
Майбутньої пляшки абсенту.
Ліниво підводиться сонце,
Яке вже півроку проспало,
Загляне в хрущовки віконця,
Вставайте весна вже настала!
