А ти й не знав, що я хотіла стати вітром.
І ось тепер, коли мене нема,
Здіймаюсь бурею з твоїх повік,
Та вулиці не скажуть - " Це вона..."
Це я порозривала тобі дро'ти,
Щоб ти дивився ввечері в вікно.
Ховалися від мене, ідіоти?
Зірвала дах. Дивись моє кіно!
Коли ідеш до неї й чуєш шелест,
Не вірь йому, це я шепочу вслід.
Ти за поріг, а я угору й в вереск -
І з неба падає уже не дощ, а лід.
Це я,та твоя свіжість в літню спеку,
Що холодить, торкаючись плеча.
В ту саму мить я близько і далеко,
Бо я усюди, тільки не в очах.
Ти не піймаєш і секунди тіні.
Я не танцюю в скованих ривках,
Ти лиш відчуєш межі моїх ліній
І напрямки сюжету у рядках.