Ми віримо, ми твердо знаєм:
Розквітне місто і село,
Бо наші душі зігріває
Цілюще правди джерело,
Що пробивається крізь віття
І крізь липкий намул брехні.
Над нашим краєм лихоліття
Були ще й гірші. Хіба ні?
Та не вмремо ми від розлуки,
Плачі та стогін – не про нас.
Ми дружно візьмемось за руки
І – до роботи. В добрий час!
Натхненно, радісно і плідно,
Щоб піт солоний на чолі.
Щоб почувати себе гідно
Поміж народів на Землі.
…Надія наша знов розквітла:
На краще, гідне майбуття.
Тож прокидайтеся! До світла!
До праці! Пісні! До життя!
