Сто раз питав себе - чи буде судний день?
Отой, яким усіх давно лякають?
отой, де нечисть тисне на людей,
І без квитка у рай вже не приймають?
Той день мене кондуктор на півкроці
Зупинить, майже вже на переправі,
І гримне : "Де твій білетик, доцю?
Без нього в рай вже більше не пускають".
Апостоли чомусь пожмуть плечима,
І на воротах - клямку не відкрить.
Останній день - не завжди то кончина.
Не завжди то твоя остання мить.
Можливо, ще по сонних коридорах,
Як в черзі до знайомого хірурга,
Ти вистоїш - щоб стертися на порох.
І вирішити - чи ходити в слугах.
Чи у котлі помішувати грішних,
і підливати масла у вогонь,
А чи ураз схотіти чОгось більше,
Молитися до складення долонь.