Я буваю закохана в голос...
У твій тембр м'ягкий,
що вплітається, наче колос
в тонкий слух...
Як шепочеш ти... біля вух...
То солодкий він, то терпкий...
як нектар... і як терен...
проростає із зерен
ніжності...
Я буваю закохана в очі..
бо безодня їх - неосяжна...
То світло дня, то темінь ночі
в їх глибині...
там палають вогні...
але ж я - відважна...
я лечу в саме вогнище!
Я згораю і... хочу ще...
твого сонця...
Я буваю закохана у твій сміх...
Він для мене - мелодія...
До життя повернути б - зміг...
Чудодійний...
дзвінкий, мелодійний...
Зачаровує, мов рапсодія...
Твоя посмішка - мої ліки...
Я в полоні у неї - навіки...
я рабиня...
Я буваю закохана в дотики...
Твої руки - моя слабкість...
Мій дурман, і мої наркотики...
маків цвіт...
твої дотики - мій політ!
в них - і сила, і легкість...
в них - усе, чого так бажаю...
в них спасіння шукаю...
від самотності...
Я сьогодні закохана в спогади...
бо вони - це мій рай.
Бо не гріють чужі погляди...
все не те...
лиш звучання твого голосу - золоте...
лиш в твоїх обіймах - за небокрай!
мої спогади - це моє спасіння...
а любов моя - це моє коріння...
Ти - земля.
15.06.14.
Щиро дякую вам! 
Спасибі, Улянко! Рада, що сподобалось! 
