Ти пам*ятаєш, як я бився з конвульсіями?
При переході із теплого літа в холодну осінь…
Нерівномірними,аритмічними пульсами,
А я пам*ятаю досі:
Як мені було холодно- за Фаренгейтом і за Цельсієм…
в душі і в тілі було дуже зимно…
Життя видавалось холодними,дивними рельсами,
Які неминуче ведуть до загину!
Та попри все життя дивним чином вміщалось,
У кожному з твоїх віршів…
Було боляче та я знав,щоб надалі не сталось,
Я не буду з тобою більше!
Найстрашніше - це коли зимно в душі.
А коли вона сповнена радістю - зовнішній холод(байдуже за Цельсієм, чи за Фаренгейтом) можна навіть і не помітити
Щастя Вам