літають у просторі навперегон
байраки і стіни бридкі перешкоди
мене не пускають в останній вагон
простори і зорі палаючі з неба
одна за одню злітають униз
я їду до тебе стрічати не треба
це буде маленький приємний сюрприз
радієш ти щиро а в мене сокира
я помсту з собою тобі привезла
у тебе пуста необжита квартира
самотністю дуже вже проросла
і жаль і бажання помститись так хочу
за біль за байдужість немилу за все
за те що прийшов в мою долю жіночу
твоя лиш присутність хвороби несе
