Не вір моїм словам, про те що тебе забула.
Це все звичайнісінька гра, не більше ніж самообман.
Я просто у відчуттях і спогадах потонула.
Я просто, як їжачок, забрела у якийсь туман.
Я заплуталася в тобі і у тому ким став ти тепер для мене.
Може друг, може ворог, але точно уже не ніхто.
Відчуття це, скажу тобі, дуже вже неприємне.
Не рятує ні рима, ні спогадів повне місто.
Ти знаєш, останнім часом я дуже за тобою сумую.
Але це наш секрет, не видавай його світу й тим паче уже собі.
Я без тебе цю зиму якось вже перетерплю, перезимую.
А ти просто пообіцяй, що навідаєш нас навесні.
Мабуть досить надвечір гратися вже словами.
Потім ще не засну, буду думати ніч на проліт.
Краще вже я побавлюся кольоровими теплими снами.
Може й ти в них залишиш малесенький звичний свій слід.