Ти весь такий, немов би з іншого життя,
ти - нереальний, ніби вигадка, легенда...
і погляд твій дарує забуття...
і посмішка, що завжди невід'ємна...
Високий, статний, невимовний серцеїд,
з дитячим баченням себе і світу,
твоя поява залишає тривкий слід,
і відчуття " що ніде себе діти" ...
Тебе так невимовно хочеться любити,
тримати твою руку, бути просто поруч,
десь поряд тихо дихати і жити,
і відчувати... дарувати поміч...
І просто слухати, про те, як день минув,
що на душі, і що тебе тривожить,
і щоби, може також й ти відчув,
що хтось розрадить і, як зможе, допоможе...
Ти знаєш, що мені такОж болить,
коли у тебе щось не так, проблеми,
і серце замирає кожну мить...
і в мозку відмовляють мікросхеми...
Але життя такий картатий серпантин,
десь, може вгору, десь і спад буває,
ти будь щасливий, не важливо з ким...
нехай лиш доля від біди оберігає...
Ти просто там десь гарно й солодко живи,
кохай, твори, відчуй життя всі барви,
і відчайдушно, вперто до мети іди,
життя налагодиться, бо ти цього є вартий...
ID:
518323
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 19.08.2014 21:28:28
© дата внесення змiн: 19.08.2014 21:28:28
автор: Sama_po_Sobi
Вкажіть причину вашої скарги
|