А я все ще мрію, бо що мені ще залишилось...
За клаптики фраз тих чіпляюсь, як за соломинку.
З єдиного слова щось ніжне й велике з'явилось
І б'ється у серці, пульсує в висках без зупинку.
Щось наче зігріло і боязко так причаїлось
Непроханим гостем у дальньому закутку серця.
І майже забуте, знов боляче так защеміло
Від погляду лиш і на волю упевнено рветься.
Таке щось гаряче, що можна напевно згоріти
Й настільки знайоме, що навіть собі не зізнаюсь.
Без прав на взаємність, без шансів, без права любити
Є в мене лиш мрії, без меж, без кінця і без краю.
4.07.2014
Дякую. 
