Обірвались між нами з тобою нитки.
Ти скажи, хто за це відповість?
Ти не чуєш мої недолугі дзвінки
Й нарікання на внутрішню злість.
Я не хочу твій голос забути, повір.
Він відгомоном в серці моєму.
Та розлука підкралась, неначе той звір,
Що кричить про якусь анафему*.
Чи зустрінемось ще ми у місті дощів?
Чи торкнеться до мене твій погляд?
Ти все рівно чекай недолугих дзвінків…
Ти зі мною у серці… Ти поряд.
06.09.2014
* тут - прокляття
photo by команданте Че
вибачайте за неуважність, я прочитав лише текст вірша, а з нього мені того не було видно.
І тим більше мій коментар цілком підходить навіть до Вашого тлумачення. Адже люити можна і подругу. Тому я вже не такий і неуважний
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо у серці є любов до НЬОГО (ліричного героя, до якого у героїні є почуття), то обовязково з ним будуть ще нові зустрічі
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви дуже неуважні! Цей вірш про мою подругу - поетесу цього сайту, яка зображена на фото. І коменти нижче про неї ж. Її звати Бірюза. Вона вже понад рік мешкає в Ялті. Ми бачилися востаннє 2 роки тому. А тепер навіть не маємо змоги спілкуватися по телефону.
