Вже сонце скотилось за обрій –
Лягає спочити весь світ,
Лише соловейко щасливий
Щебече й щебече всю ніч.
А серце моє відчуває
Страшну й неповторну біду,
І біль із грудей вириває
Жалю і туги пелену.
А розум тлумачить постійно
І молотом стука в виски,
Доросла, доросла я, дійсно,
А серце мов зжали тиски…
Це важко комусь зрозуміти –
Самому це треба пройти.
Хвилини ці важко прожити –
Та сили потрібно знайти…
Вже ранок росою умився,
Купаються в сонці садки,
Лише соловей не спинився
Щебече щасливо один…