Тут, у Дніпрі, знайшов алею пам'яті. Довга така галерея світлин під відкритим небом. Теж дуже сумне місце, хоча не порівняти із лікарняними палатами. Буває, на день кілька разів містом проносяться реанімобілі. Всі знають, що це прибув черговий літак з війни. На вулицях повно прапорів, люди ходять у вишиванках, а у неділю відбудеться парад вишиванок. Навіть не уявляю своє повернення до Донецька. Напевно, навіть за найоптимістичнішим сценарієм, буде шок. Немає там мого нічого за рікою. Скільки людських доль зламав Донбас! Як там можна жити?