Хтось у вікнах очі свердлить,
Хтось із зір мигає в них,
Ще комусь не спиться вперто,
як Омелькові в дворі.
Вітер б"є у глузди биті
Хлистом хлюпче дощовій
у ночі всього вже стільки,
хтось пече в ній колачі,
хтось ридає у подушку,
хтось регоче,як здурів,
і йому не спиться вперто,
грузить пам"ять наче віз.
Гарбузи,картоплі, сіно,
і дівочі пампухи,стегна,
губи,мотлох різний,
все було, як молодий?!..
Та,скажи,якого фені
роєш в голову свердлом?..
Феєрверки скрили писки,
тільки пси іще не сплять,
Ходять нишпорять по кістку,
чи не зломлена в кущах?!...
А коти з бігбордів,чесно!..
Лижать лисину комусь,а
навпроти чорні-чорні
крутять фіги в темноту.
Вітражі скривили рожі,
наче ніч їм не сестра,
з перепойного конфузу
місяць роги наставля.
Все звихнулося у разі
з ніг на голову хмільну,
То Омелько брів додому,
У Ганнусі свято дибцем,
сорок ві́дроду було.
І скажу вам чесно ради,
бо мораль є тут така,
Якщо гостем був ти званим
залишайся чемним до кінця