На захід і схід, і за морем великим
Немає для нас друга й брата.
Лиш гостра сокира із задумом диким,
Готова нам шиї рубати.
Не сплять хробаки, шурхотять у землі,
Бажаючи нову поживу.
А ми – дураки, заблукали в імлі,
Чекаючи щораз на диво.
Летять в круговерть обіцянки пусті
І вигуки «Слава Вкраїні».
Напевно «там» з нас вже сміються святі
-«Дивіться! Мурашник в руїні».
Епоха брехні! Коли ж твій кінець?!
По вінця тебе вже набралось…
А правдоньки кволий, сухий корінець,
Для нього роси не зосталось?
Так, ми – нерозумні, і в цьому є рай,
Бо серце відкрите до всього.
Бо віримо в Бога,і в свій рідний край,
І більше не треба нічого.
І тим ми смішні?...Хай так буде повік!!!
У нас вже забракло терпіння…
Ми вичавим з себе кривавий потік,
Щоб правди підлити коріння.
