Навіяне
Тамара Шкіндер: Квиток у один кінець…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402278
Час не лікує, -
Дає зрозуміти,
Де і чому ти отримав рубець,
Щоб помилок своїх не повторити...
Ой, як все просто!
А як же Творець?
Кажеш, що Він написав і для мене
Тернами встелений з каменю шлях?
Зернятка свят я збираю у жменю,
Полову буденну скидаю, мов жах!
Щастя моє,
Хай і дуже маленьке,
Навіть дарований біллю рубець,
В кожній зернині душею чистеньке,
Тому не боюся
Квитка у кінець!
Кажеш, що він вже давно у кишені?
Так, але відповідь дам без ниття:
- Жалю нема, бо на повні легені
Дихав Коханням до цього життя!
10.12.2014