Ти не прокинешся.
Ніколи вже не встанеш.
Не підеш в бій,
боротися за нас.
Вже не побачиш
сонця на світанку.
Для тебе день цей,
назавжди вже згас.
Ти не почуєш більше
материнський плач,
і не побачиш
гірких її сліз.
І поцілунку, вже
не дасть кохана.
Не порадієш
за той перший крок
не певних ніг
свого синочка.
Тебе не потурбуют вже
ні радість,
ні гіркий сум
від знахідок
і втрат.
І від сестри
уже ніколи не почуєш
коли казатиме:
"оце мій брат".
Тобі ще було
жити й жити.
Та ти чомусь
обрав для себе смерть.
А всім тепер
доводиться тужити,
бо Ти за них,
й за Україну вмер..
Гарно, але дуже сумно. 
