Я та, кого несе гладка ріка
По берегах, усіяних стражданням
Я та, чия не затремтить рука
Над нашим незгораючим коханням.
Я та, хто заспокоюється в снах,
Падає п’яно, до подушки прихилившись
І лине знов до тебе у думках,
Твоїм коханням вдосталь не напившись.
Я та, хто розуміє все без слів,
Та все одно тебе не відпускає
Я та, хто серед безліч почуттів
Солодку біль для себе обирає.
Я та, чия жага вже не згасає,
А розквітає, даючи надію -
Я та, що диким полум'ям палає
Тече водою, буйним вітром виє.
