З любов’ю жить
Не загублюсь у долі ні на мить
На цій дорозі до останнього світанку
І, поки ще зоря моя горить,
З любов’ю в серці прокидатимусь щоранку.
З любов’ю жить, що в травах сивих спить,
Що лине променем на землю поміж віти,
Що у потоці сивому бринить,
Який несе з Карпатських гір невтомний вітер.
З любов’ю, що піснями солов’я
Душі тонких торкнуться струн у тихім гаї...
Щоранку з нею прокидаюсь я,
Бо у житті нічого кращого немає.
