На стільки різні...однакові душі
Безсонні ночі, кава й монітор
Та посмішки замріяно-байдужі
Мов випадково додані в "фавор".
Мов випадково смайли-поцілунки
Мов й не тобі написані вірші
На серці металеві обладунки
Спиняють у пориві до вершин.
Мрійливо опускаються повіки
Фантомні руки ніжно обійма
В його віршах такі солодкі ліки
Розквітла ніжним проліском весна...
Ожили очі з фото у профайлі
І посмішка без смайлів та дужок
В забуте поринаєм божевілля
Без чорно-білих зебрових смужок.
В яскравім сяйві заблищали очі
Не відірвати поглядів та рук
У грудях пташка голосно стукоче
Такий солодко-неповторний звук...
Ти знаєш...я тебе життя чекала
В холоднім царстві витоптаних мрій
Свою ж надію вірою плекала
Ти мОїм став святішим із месій...
