Я подарую Вам шедевр,
Якого світ іще не бачив,
І крадькома читач схлипне,
А, може, навіть, і заплаче...
Які там будуть почуття!
“Дев’ятий Вал “ – не порівняння!
Високі пристрасті життя
І неземне палке кохання.
(Трістан та Ізольда,
Ромео й Джульєта,
Лаура й Петрарка,
Наталка й Петро
Ще так не кохали,
Такого у творах
Ніде і ніколи
Повік не було.)
Які незвідані шляхи
У нім простеляться під Вами,
А райські зоряні краї
Постануть в захваті садами.
І вирветься з тенет душа,
Литаврами, як грім, заграє,
Ширяння вольниці думок
Давно уже вона чекає.
Ще трохи, любі, потерпіть,
Терпіння гострить силу волі,
Я все життя працюю й жду
Жагуче, спрагло, аж до болю...
У кожного в нас свій шедевр,
Що служить світлою метою…
Його із певністю створю,
Ось тільки вийду із застою...
P.S.
Застій, здається, затягнувсь:
В думках пливе одне лиш сміття…
Та, подарую я!, клянусь!!!...
Ще поживіть хоча б століття!
